Лишиленко О.В.

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, м. Київ

НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ СПИСАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ В СИСТЕМІ АНАЛІЗУ БЕЗЗБИТКОВОСТІ ВИРОБНИЦТВА

ПРОДУКЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Основними методами оцінки вартості товарно-матеріальних запасів (сировини, матеріалів і т. ін.), які списуються на затрати формуючи собівартість продукції, робіт і послуг сільськогосподарського підприємства, є наступні: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО).

Поряд з тим, згідно П(с)БО 9 «Запаси», для всіх одиниць виробничих запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, в системі бухгалтерського обліку застосовується тільки один із наведених методів [3].

В той же час, з метою забезпечення керівництва необхідною інформацією при прийнятті рішень, в системі управлінського (внутрішньогосподарського) обліку на сільськогосподарських підприємствах можуть одночасно використовуватися всі зазначені методи списання виробничих запасів. Це дає можливість оцінити категорію собівартості продукції з різних точок зору, що здійснює безперечно позитивний вплив при прийнятті рішень щодо ціноутворення на вироблену продукцію та оцінку фінансових результатів діяльності господарства.

Проте, на нашу думку, використання на практиці лише зазначених методів оцінки вибуття виробничих запасів в системі управлінського обліку не в повній мірі забезпечує керівництво підприємств необхідною інформацією в системі оптимізації ціноутворення на власні продукцію, роботи і послуги, та визначення точки беззбитковості.

Враховуючи зазначене, нами пропонуються додатково ще два методи оцінки вибуття виробничих запасів, які на наш погляд, забезпечать додаткове надання обліковцями керівництву сільськогосподарського підприємства в системі управлінського (внутрішньогосподарського) обліку альтернативної інформації, необхідної при прийнятті управлінських рішень щодо ціноутворення на продукцію, та визначення точки беззбитковості, зокрема такі методи: найменшої собівартості запасів ЧІФО; найбільшої собівартості запасів ЕІФО.

Зміст методу ЧІФО розкриває його переклад із англійської – (cheapest – in – first - out) тобто “найдешевший в – перший із”. Оцінка вибуття запасів за методом ЧІФО базується на припущені, що з початку вибувають найдешевші запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та іншому вибутті).

На наш погляд, даний метод є ефективний при формуванні собівартості продукції, на які існує жорстка конкуренція на ринку, або є потреба в визначенні мінімально допустимої ціни її реалізації.

Недоліком попередніх методів списання виробничих запасів у порівнянні із методом ЧІФО, на нашу думку, є те, що використання того чи іншого методу передбачає автоматичний розподіл вартості спожитих виробничих запасів на різні види створюваної окремими підрозділами конкретного сільськогосподарського підприємства продукції без урахування конкурентноздатності тієї чи іншої продукції на ринку.

Отже, метод ЧІФО надає нам можливість вкрай мінімізувати вартість використаних виробничих запасів у собівартості окремої продукції за рахунок віднесення виробничих запасів із більшою закупівельною ціною (у відповідності із розглянутим далі методом ЕІФО) до собівартості продукції, яка має більш вигідне становище із реалізацією на ринку.

Досить ефективним, на наш погляд, зазначене може бути реалізоване за умов, коли одні і ті ж виробничі запаси використовуються підприємством для виробництва декількох видів продукції, які мають різні потенційні можливості реалізації на ринку. Так, за умови коли один вид продукції забезпечує значні грошові надходження на підприємство, собівартість іншої продукції (яка виготовлена із тієї ж сировини) може бути обрахована шляхом включення до її складу лише дешевих запасів, що дасть можливість мінімізувати ціну її реалізації і зберегти конкурентноздатність підприємства на ринку.

Суть методу ЕІФО розкриває його переклад із англійської – (expensive – in – first - out), тобто “найдорожчий в – перший із”. В основу методу ЕІФО закладено принцип прямо протилежний тому, який використовується при методі ЧІФО. Оцінка вибуття запасів за методом ЕІФО базується на припущені, що з початку вибувають найдорожчі запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та іншому вибутті).

Використання запропонованих нами методів оцінки вибуття виробничих запасів при їх списанні на витрати виробництва в системі управлінського обліку дає можливість додатково забезпечити керівників підприємств важливою інформацією, яка є суттєвою при формуванні і аналізі цінової політики з метою визначення точки беззбитковості виробництва окремих видів продукції, а також загальної оцінки фінансових результатів суб’єкта господарювання.

Використана література:

1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. –Житомир: ПП «Рута», 2000. -448с.

2. Голов С.Ф. Управленческий учет. –К.: Либра, 2004. -576с.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене Міністерством фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.